Сьогодні не стало барда та культурного діяча Олександра Смика.
Своїми емоціями післяотримання сумної звістки поділилася тернопільська письменниця ЛЕся Коковська-Романчук.
"Сашко.. Знала - свічка майже догоріла. А все вірилося - а раптом?
1995-тий.. Рівне. На сцені чоловік з гітарою. Оголошують: "Націє, за себе помолись", виконує автор". Після концерту підходжу до виконавця, готова побити: "Прошу пана, так не можна, в Тернополі кожен знає, що цю пісню написав Олександр Смик! А ви хто такий?" Посміхнувся: "Олександр Смик". Проговорили до ранку, проспівали..
Так воно почалося.. Скільки всього було потім! Приходить якось: "Я тут нову пісню написав, дай гітару!" Перебрав струни: "Як ти на цих дровах граєш?" Згодом телефонує: "Вийди на хвилинку". В руках - новісінька Cremona. Я граю тепер на гітарі, подарованій Смиком.
2015-тий. Поховали Євгена Безкоровайного. Телефонує Михайло Сидоржевський: "Хто тепер керуватиме Спілкою?". Смик. Звісно, Олександр Смик, хто іще? Це був правильний вибір, правда?
2022, війна. "Сашунь, як ти?" Хрипкувато крізь кашель: "Догораю я, Лесь.." Ти до останнього був у бою, в Літбаті. Ти залишишся у піснях, рядках, акордах. Але навіщо ти догорів так рано? Боляче..", – написала Леся Коковська-Романчук.